Колись виготовляти ляльки уміли в кожній родині. Цим ремеслом зазвичай займалися бабусі та матері. Бо лялька призначалася для дівчинки і мала, відповідно, жіночу природу. Iграшки були з полотна, льону, соломи, дерева, глини, тіста, сиру, плодів. Такі ляльки не шкодили здоров'ю дитини, а навпаки розвивали її духовний світ.
Сьогодні ж традиція виготовляти ляльки у кожній родині втрачена. Натомість батьки, рідні та хрещені, родичі дарують дітям пластмасові та гумові іграшки.
Але мало-помалу повертаємось до джерел народного буття, до традицій і звичаїв. Прекрасний символ і водночас чудова іграшка, історія якої нараховує тисячоліття, лялька-мотанка виникла на теренах нашої держави ще в часи пізнього палеоліту, як сакральна річ.
В останні роки дуже популярними стали ляльки-мотанки. Їх можна побачити в кожному сувенірному магазині, а влітку майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки є невід’ємною частиною чи не кожного фестивалю. У Бердичеві в одному із дитячих садочків відкрився незвичайний музей народної ляльки.
«Тварина насичується, людина їсть, розумна людина уміє харчуватися», — говорив відомий учений-фізіолог Брілья-Саварен. Кулінарія – десята муза людства. Вона невідривно пов'язана з кожним із нас. Хтось любить готувати, хтось любить смачно поїсти, а хтось і те, і інше. Чимало відомих людей присвячують себе цій справі. Сьогодні про їжу написано багато статей і книг. Жодного людського життя не хватить перечитати всі кулінарні записи про приготування їжі.

...Полгода назад, разочаровавшись в сетевых форумах как форме общения, я попала по чьей-то ссылке на сайт блогеров. И осталась там, кажется, надолго.
Одни рассматривают блог как некий литературный проект. Другие ведут обычный дневник, записывая события дня, смешные моменты, услышанный анекдот, выставляя фотографии воскресной вечеринки и прогулок в парке с семьей. Третьи выплескивают накопившиеся проблемы, обиды и желчь. А четвертые создают себе вымышленный образ, и со временем прочно вживаются в него.
Некоторые блогеры стараются в журнале казаться себе и другим лучше, чем они есть на самом деле, приукрашивая обычные события. И это совершенно нормально - многие люди заслуживают больше, чем имеют, просто у них нет возможности это получить; блог позволяет превратить мечты в реальность, хотя бы виртуальную. Существует множество поэтических, художественных и кулинарных блогов - и это прекрасно: столько талантливых личностей получили, наконец, возможность поделиться с миром своими работами...
…А вообще-то блог - единственное место, где я могу побыть сама собой. Никто из моих личных знакомых о существовании блога не знает, это дарит пьянящее ощущение безнаказанности.
В реальной жизни, к сожалению, много притворства: нужно соблюдать приличия, улыбаться, быть вежливым, громко высказывать интерес к чему-то нестерпимо скучному и восхищаться всякой ерундой потому, что так принято, так положено. А в сети всего этого не нужно. К тому же никто не знает, пишу я о себе настоящей или же попросту сочиняю.

                                 Горац Евгения «Пища Мастеров»
Все далі від нас 9 травня 1945 року, але ми, як і раніше, пам'ятаємо, якою ціною дісталася нашим дідам той день і щороку відзначаємо це величне свято разом із ветеранами.
Для мене 9 травня завжди проходить однаково: святкові сімейні збори на парад, море тюльпанів на вулицях міста і непідробні сльози на очах сотень людей, які проводжають поглядом ряди з ветеранами. Цього року всі невід’ємні атрибути свята були на місці, хіба що ветеранів стало менше і більше молоді прийшло на свято, багато - зі своїми діточками. Серед гучного святкування зателефонувала подруга: голос бринів і був дуже схвильованим. На моє запитання, що трапилося, вона відповіла: «Знаєш, із самого ранку плачу, не можу спокійно дивитися фільми про війну, слухати пісні тих років, і, взагалі, це свято для мене означає навіть більше, ніж власний день народження»… Чи багато хто із молоді може сказати такі слова? Що для підростаючого покоління означають поняття «війна» і «Перемога»? 

Такой же майский день. И те же раны.
Такой же? Нет. Застыло время в лицах.
Из мирных дней взирают ветераны
В тот день, в тот час, когда «свалили» фрица.

Как прежде защищая мир собою,
Сжимая автоматы боевые,
Плечом к плечу застыли в ратном строе
Все, как один – погибшие, живые…

Читайте також вірші про ветеранів
                                          Велику Вітчизняну війну
Змістовний сайт, присвячений героям тих років 1941-1945