Картопляне кохання молодого бандерівця

, , 15 коментарі
Наскільки я знаюся на різних несподіванках  долі, то бачу, що книга, з якою зараз маю намір вас познайомити, ще не дуже скоро потрапить до мене у руки. Про цю "Сповідь" я чую вже добрий місяць від нашого Романа Сергійовича (системного адміністратого бібліотеки і за сумісництвом друга моєї сім'ї).  Чую, бо Роману Сергійовичу в свій час теж продзижчали вуха відгуками про неї. Чую, бо той же Р.С. періодично забуває про роботу і читає текст з телефону. А в останні дні він взагалі знахабнів, тому що у самий час пік, коли всі вишиковуються у чергу до мікрохвильовки і божеволіють від усіляків запахів в очікуванні законого обіду, він зачитує нам  вислови з цієї книги! А який щирий українець (та і не тільки) не любить смачну смажену карпотельку? Чергова порція книжкових лагомінок від Антіна Мухарського прийдеться вам до смаку:-)


...«Ну, як так можна смажити картоплю?» - звертаюсь подумки до дружини, активно працюючи щелепами. Вона (картопля), наче варена. А я люблю смажену, із золотою шкоринкою! І мене не зупиняє той факт, що я всім єством своїм відчуваю, як у мені накопичуються канцерогенні речовини. «Хочеш довго жити - викинь сковорідку», - кажуть йоги. Я хочу довго жити! Я хочу жити! Творити! Любити! Але не можу, ну, не можу я, милі мої йоги, без смаженої картоплі! Не пити - можу, не палити - можу, наплювати на зовнішній вигляд - можу. Можу двадцять разів підтягнутися на турніку! Ну, п'ятнадцять... Можу замкнутися в собі, можу бути нечемним, задиракуватим, можу витримувати піст, можу бігати зранку, можу красиво декламувати вірші Драй-Хмари... Я можу все! Але без смаженої картоплі не можу! Це скромна радість мого шлунка, це хвилини лагідного щастя, це гідне завершення складного, напруженого робочого дня. Це праця селекціонерів, трударів колгоспів (чи що там зараз замість них?), водіїв, вантажників, продавців і моєї дружини (невдячна праця, я їй про це завтра нагадаю. Спочатку подякую, а потім нагадаю...), якій я віддаю належну шану! М-м-м-м... Нездара! Я ж її вчив, що картоплю не варто прикривати накривкою з самого початку. Нехай випариться зайва волога. Часник треба кидати у самому кінці, за хвилину до того, як вимкнути газ. І, тільки вкинувши часник, можна накривати!..."
....Майже 12 година  ночі...а я зараз кину всі свої справи і піду смажити картоплю... А завтра буде нова картопляна  Сповідь Не зовсім Молодої Спокусниці:-)

15 коментарів:

  1. Ну? И где обещанная исповедь? Хотя что такого душераздирающего может нам поведать Спокусниця? Ведь на утро после поедания жареной картошки синдрома абстиненции не бывает... Так... разве что угрызения совести... :) Так гнать их от себя решительно! Потому что, как известно, совесть придумали плохие люди, чтобы она мучила хороших! :)

    Я сама картошку люблю в любых видах, никогда она мне не наедает. Но жареная - этто кАнеШнА!!!!

    ВідповістиВидалити
  2. О... Чувак взявся за письменництво... Ані продаж прального дива "Тайд", ані милування собою коханим на різних телешоу в якості ведучого, ані, зрештою, виконання дурнуватих пьєсенок у стилі "український СС-шансон" не принесли, відать, бажаного результату. Величезну сім’ю тре годувати, тому дружину Сніжану - за бугор, а самому, змінивши "Антон" на "Антін" і натягнувши на арійський черепок шляпу з пір’ям, а на дупу - шорти бюргера, - вчергове намагатися наслідити, де можна і не можна.
    ОТЖЕ! МОЖЛИВО, ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ НАЙСПОКУСЛИВІШОГО ІЗ БЛОГІВ!
    Пораджу Спокусниці бути більш розбірливою у пропагуванні чтива. Ібо... Ібо не все, що Антін - чоловік, не все, що сповідь - щирість і покаяння, не все, що неполіткоректність - НЕбруд і НЕнесмак.
    В общєм..... Хочеш довго жити - викинь цю книгу. А краще просто не бери до рук.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Цікавий відгук на книгу....
      А що ви скажете про Галину Вдовиченко?

      Видалити
    2. Ну для початку скажу, що не відношу себе до продвинутих читачів. Це, щоб хоча б якось виправдати свою необізнаність з творчістю пані Галини. Хоча-а....... Прізвище здалося мені знайомим, тому довелося загуглити "Галина Вдовиченко Бердичів". І о диво )))... Вона й справді у нас була і Ваш покірний слуга навіть брав у неї інтерв’ю з приводу її "Пів’яблука". Але справа не у тому... (Хоча те, що вона - журналістка, вже додає їй більше ваги, аніж вчорашньому піонерові, а сьогодні - бандерівцю...)
      Аби дізнатися, що яйце тухле, не обов’язково залишити від нього лише шкаралупку. Те саме і з Орестом Лютим (він же Антін, Господи прости, Мухарський). Непоганий ведучий, в якийсь момент він вирішив покон’юнктурнічать і, на мій погляд, йому це не вдалося.
      "А РАПТОМ КНИГА НОРМАЛЬНА?", спитала у цей момент мене Спокусниця..... Не знаю... Може й так.. Ну нє люблю я єво... НЄ-ЛЮБ-ЛЮ.)))).... Та й про картоплю він не ахті як написав..

      Видалити
    3. Таня!
      У вас такие страсти разгорелись, что мне пришлось:
      1. Хорошо потрудиться над своим украинским, чтоб всё это прочитать.
      2. Посмотреть и поспрашивать кто такой Антин Мухарский.
      3. Вспомнить как смажити картоплю.
      4. Прийти к выводу, что ваши страсти намного "вкуснее" той картопли, которая описывалась выше.

      Видалити
    4. Особливістю цієї книги є її простота і близькість кожному пересічному жителю України, який змалечку ласує смаженою картоплею, тямить у її приготуванні, яке походить на мамине чи бабусине. Можливо воно не найкраще і не найдовершеніше, але найрідніше. Книга Мухарського, як смажена картопля. Комусь вона смакує. Для когось не вистачає спецій. А хтось полюбляє більш вишукані страви. Але ж ми не чекаємо на італійську кухню в Макдональдсі. Чому ж ми вимагаємо від дебютного сатиричного твору манірності? Якщо уривок викликає “апетит до читання”, або непереборне бажання посмажити картопельки то може варто дочитати до кінця, перш ніж робити висновки?

      Видалити
    5. Сашо! Я вже звикла, що із Спокусницею ми майже близнючки, починаю звикати, що і з тобою в нас щось "близнюче" все ж таки є... Хай простить мене моя подруга, але я абсолютно з тобою згодна стосовно постаті й книги "мачо українського телебачення" (а ось тепер ще й книгодрукування - назвати це літературою чомусь язик не повертається)

      Видалити
    6. Навряд чи сповідь "бандерівця" (хоч і "молодого") може бути близькою КОЖНОМУ пересічному українцю... Таке неможливо за визначенням. Тому до картоплі ще дочитати треба ).. Ну а якщо дочитав - то да-а-а ))... Смажену картопельку любить шо бандерівець, шо будьонновєц..

      Видалити
  3. Тань,я конечно ничего не поняла...:) Понятно одно-кариохи много не бывает,люблю очень! И мне совсем не стыдно!:)))А жареную,так мужу,как десерт подаю!:)

    ВідповістиВидалити
  4. Танюша,
    Вот, вижу, ещё кто-то без картошки жить не может ;) !

    ВідповістиВидалити
  5. Перефразую відому фразу, на український манер вона буде звучати приблизно так:"І який же українець не любить смаженої картоплі?!" Я не читала Мухарського, і ім"я АнтІн мене чогось трохи дратує, але це не применшує мого кохання до цієї чудової страви - смаженої гарячої картопельки! Цей овоч я взагалі люблю у будь-яких варіаціях: смажену, варену- пюре з шматочком маселка, з сальцем-м"ясцем із духовки, а картошка "в мундире" з олією і оселедчиком!!! Пам"ятаю навіть віршик був такий: "Скорей прикоснуться к единственной в мире, моя дорогая ... картошка в мундире")))

    ВідповістиВидалити
  6. Звернення. До всіх.
    Зізнаюся чесно - мені дуже приємно те, що така, начебто незначна стаття викликала такий резонанс серед друзів. Це саме той випадок, коли щось - та зачепило людей. І не важливо, згадуємо про страву, буденну, але улюблену смажену картоплю, чи дивуємо новому амплуа Антіна. Ми всі різні, тому повинні мати різні точки зору. А у таких баталіях цікавіше знаходити думки для подальших роздумів...

    ВідповістиВидалити
  7. Мне кажется, тема для поста отличная - раз вызвала столько откликов. И самое интересное в них то, что они разные.

    Когда-то давно на меня огромное впечатление произвела книга Петра Вайля и Асандра Гениса "Русская кухня в изгнании". Может быть, потому что я была очень молода... Но скорее всего, потому что до этого мне никогда не приходилось читать кулинарных рецептов, написанных с таких тонким юмором и иронией, в такой непосредственной манере.
    Была там глава и картофеле - "Родственник в мундире". Этот рецепт запомнился на всю жизнь: "...Проще и экзотичней - картофельная шелуха. В России, несмотря на бедность, мы до нее не опускались, а здесь - пожалуйста - без всякого стеснения подают такое блюдо в лучших ресторанах. И недурно.

    Почистить тщательно вымытую картошку, бросить шелуху в кипящее масло. Минут через пять достать, обсушить на бумажном полотенце, посолить и есть, с чем придет в голову. Например, с пивом. Потом можно написать в Россию, что едим картофельные очистки, и этим объяснить, почему до сих пор не отправили обещанную шубу."

    ВідповістиВидалити
  8. Таня, картоплю люблю, особливо таку, добре присмажену і страшенно шкідливу.
    Антін... імя на мій погляд віддає чимсь таким, блакитним (сподіваюсь не образила тебе) тому читати мабудь не буду.

    ВідповістиВидалити
  9. Антін Мухарський - письменник!!! Сміхота))) Хоча хто його зна: не читала і не скоро зберуся.

    ВідповістиВидалити

Отправить комментарий

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить
- В окошке комментария напишите то,что хотели и нажмите "Отправить комментарий"! Спасибо!