Жінки України - проти ночі

, , 6 коментарі
Декілька днів тому  натрапила  на душевну сповідь Ольги Герасим'юк. Блог проти ночі...
Зараз теж - проти ночі...
Можливо, комусь буде лінь перейти на сайт і прочитати у повному обсязі важливі слова від розумної жінки. То я допоможу вам у тому: наведу поради Ольги, як справжнім жінкам жити у  важкі часи...

...Від нас залежить, ви в процесі пошуку зрозумієте, – дуже багато на цьому світі! Наприклад, – захист тих, кому може бути ще страшніше...

Я думаю, дур з голови швидко вилетить, як підеш до таких людей і почнеш їм помагать сьогодні! Або до тих, хто нічого не чує... (І субтитри, нарешті, давайте робити на всіх новинах, – хай вони розуміють, що ми кажемо!)

І до тих, хто в інвалідних поламаних візках – сидять вдома й не можуть визирнути за поріг! І вмирають з жаху – що робити, як бомбитимуть?

І до вагітних – їм треба думати про красиве й нюхати фіалки з настурціями! Вони носять малюків, які вже там, у мами в животі, чують, що навколо щось гримить не по-дитячому,, і п"ють разом із мамами валер"янку, як ніби вже на світ народилися, й ніби дорослі...

І треба накласти мораторій на зради. Йти додому – там мають знати, що ти в них є, і що ти не покинеш в страху і в небезпеці! (я може занадто, бо це таке особисте, а я ніби зовсім не ханжа... Але в умовах воєнного часу я би вважала такий мораторій лікувальним.)

І почати слухати хорошу музику! І намалювати, нарешті, картину, яку давно хотів, та вже дорослий, і "то вже не про мене таке малювання").

І вичистити дім – щоб усе блищало! Щоби віник стерти – до пилинки все вимести!Щоби кожен листочок фікуса був протертий м"якою ганчіркою і сяяв! Фікус, до речі, – символ добра у домі! Я от пішла й купила. Хай буде символ! Не хочете – підберіть кошеня чи песика. Або погуляйте, нарешті, зі своїм стільки, скільки йому треба, а не лапку задрав під кущем – і швидко в дім, бо інтернет!

І щоби пирогом пахло з кухні – як хто двері відкриє! І можна співать голосно, коли відкриваєш вікна – яку-небудь "Я не здамся без боюууууу!" І почати на вулицях посміхатися всім перехожим, а, заходячи в крамницю, – казати всім "добрий день!"

Так. І начистити рушницю. І підкачати м"язи. Покинути палить.

Подзвонити мамі й бабусям. Вислухати все, що вони розповідають, не перебиваючи, до кінця, хоч годину. Хай їм буде спокійно на душі. В цей час можна смажити млинці чоловіку, другу, чи махати гантелею.

І віднести в воєнкомат харчі й білизну для тих, кого вже позвали. Подзвонити в Крим – раптом кому треба переїхать, то можна допомогти людям.

Щодня сміятися. Помічати сонце, Не репетувати на вітер і дощ.

Як радить одна моя знайома міська маленька дівчинка, яка городи тільки бачила в селі, – "треба посадити помідори, бо найважливіше – підтримувати життя!"

Треба навести лад у сумочці, в кишенях, у дворі, в житті, в стосунках, на роботі! Це – те, що повертає людині втрачену за останні кілька місяців здатність керувати життям й крутити сонцем. Наводиш лад і розумієш – ти хазяїн ситуації! Війну треба зустрічати в повній готовності.

А тим більше – нам зараз тільки й жить!!!! Моя мама, що плаче біля телевізора, дивлячись щодня новини, Верховну Раду, повтори, хроніки, – вона сказала мені: "а все ж дивлюся я на оцей жах і думаю – у який чудовий час ми живем, Оля! До якої святої хвилини я дожила! Хто би ще недавно знав, що Україна така героїчна, така прекрасна! Хто би думав!"

Як медсестра громадянської оборони завершую свій блог рекомендацією зробити з усього саме такий регенераційний висновок – і зробити негайно щось таке, що залежить лише від тебе! Понюхати квітку, яку любиш, наприклад, чи підкласти руки під того, кому важче, ніж тобі!

6 коментарів:

  1. Быть мужественной, оптимистичной, понимающей, терпеливой и терпимой. Продолжать жить и беречь то, что дорого, ценить, что имеешь... А еще почаще говорить, что очень любишь. Ведь именно сейчас понимаешь, как хрупка жизнь, понимаешь, что завтра, не приведи Господи, уже может некому будет сказать, как сильно ты его любишь

    ВідповістиВидалити
  2. Спасибо, Таня! Очень нужные мне слова, правильный посыл.
    Хоть и не в Украине живу, но у меня тоже "важкі часи", а на душе - сумерки... ((((

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Почти месяц не отвечала на комменты....все чего-то ждала. Сейчас хочу задать вопрос: сумерки хоть чуток отступили? Ведь, соответствуя позиции автора, мы должны были уже с месяц настраиваться на нужные женские дела...Наша поддержка нужна людям.

      Видалити
  3. Добре написано, ще б скористатися...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Роблю опитування серед усіх: дотримувалась? хоть трохи раділа життю? Якись пункти по програмі Ольги виконала?

      Видалити
  4. Таню, дякую Вам за чудові слова...Прочитала статтю Герасим'юк за посиланням..... Вміють же люди висловити свою думку, щоб читаючи аж за душу брало...Собі підмітила, що треба "зробити негайно щось таке, що залежить лише від тебе!" Взагалі кожне речення наштовхує на роздуми...

    ВідповістиВидалити

Отправить комментарий

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить
- В окошке комментария напишите то,что хотели и нажмите "Отправить комментарий"! Спасибо!