Ганна Чубач: Всели надію в кожну долю...

, , 2 коментарі
У 2003 році до нашої бібліотеки прийшла влаштовуватися на роботу нова людина. Виявляється, це було так давно, що з того часу лише пам'ятаю: молода жінка у яскраво голубій сукні,  з гарною фігурою і стрункими ніжками:-)  А ще вона дуже гарно декламувала вірші...
А у мене від часів не такої вже й далекої юності залишився зошит, у який ще дівчам вписувала твори, які припали до душі... Але була я дитям Радянського Союзу, вчилася у російськомовній школі, тому, звісно, в заповітному зошиті були шедеври Асадова, Тушнової, Євтушенко та інших.  І аж ніяк я не могла знати віршовані рядки, які з таким натхненням одного разу мені прочитала Валя... Для неї ця сповідь поетеси стала девізом життя...
Нехай мені доля вготовила муки.
Не камінь на плечі, а цілий обвал.
Я буду до щастя простягувать руки,
Я буду молитись на свій ідеал.
Нехай моя доля знедолена плаче,
Карає і мучить нестерпним життям,
Я – все-таки сильна, я щось таки значу,
Я світ цей дивую красивим дитям.
Накотяться біди – повинна здолати,
Підкориться туга- повинна змовчать
Немеркнуче світло: я – жінка, я – мати,
Запалена Богом остання свіча.
І хто мене кине – покинутий буде.
І хто словом осудить – осудиться сам.
Земна і небесна – такою прибуду!
Такою достанусь грядущим вікам.


Ганна Чубач... від моменту почутого ця жінка стала для мене майже Янголом... Бо у житті було стільки перепитій, а її слова повертали до нормального життя...
У нашій бібліотеці не було жодного видання Г.Чубач, інтернет тоді ще не зайшов у наші домівки... Але якась дивна випадковість занесла тоненьку книжечку поетеси до особистої бібліотеки мого дідуся - ото на її долю і випало бути читаною-перезачитаною...
...Під час роботи на радіо шеф якось запитав, чи знаю я дитячу пісеньку "Черепаха Аха"?  І ми колективом підсіли на чудасію:-)))


До того ж виявилося, що автор слів та музики - Ганна Чубач!
... І ось колеги оформили нову виставку у читальній залі... Я зайшла - і серед різнобарв'я книжок, відразу вихопила оком - 
Відкрила і...

Молитва за дітей

Липневої ночі липи запахли.
Липневої ночі зорі цвітуть.
Липневої ночі руки, як птахи:
Радість польоту в собі бережуть.
Тільки навіщо кудись нам летіти?
Будем горнутись: крило - до крила.
В літеплі літа сплять наші діти.
Світе жорстокий, вділи їм тепла!
Світе жорстокий, світе трагічний,
Всоте, як вперше, молю:
- Дай моїм дітям віру у вічність,
Много любові і мало жалю!
Потім благаю:
- Спаси їх од муки!
Потім тихенько у нічку шепчу:
- І вбережи від гіркої розлуки!
Мудрості жити, може, навчу...

В осінньому дні

Я деревам в саду признаюся - 
Бо ж комусь це повинна сказать, - 
Що дивитися в небо боюся,
Коли гуси у вирій летять.

Бо не сумно, а боляче й тяжко
Проводжати згуртований клин.
Я тоді, як покинута пташка
У невпинному плині хвилин.

Щось про щастя піснями курличу
В безнадійно осінньому дні.
Й розумію, що вже не прикличу
Ні птахів, ні років, ні рідні. 


Катрени

Даремно люди роки лічать
І нарікають на життя.
Життя - твоя маленька вічність,
Де вимір часу - почуття.


Не зайва наука така,
Тому повтори разів триста:
"У рабство дорога - легка,
До волі дорога - терниста".


Довго падала сніжінка.
І тому вона - сумна. 
"Ой, холодна!" - каже жінка.
Юнка мовить: "Чарівна!"


Я вийшла в сад. А він - цвіте!
І не жаліється на те, 
Що снігом землю замело
Й нелегко вижити було.

2 коментарі:

  1. Я більше любителька прозових творів, але поезія ціеї чарівної жінки дивовижна. Всі слова якісь теплі і прості, пронизані ніжною любов'ю до всього, що її оточує. ЇЇ поезія - це щира сповідь ніжної душі і мудрого серця.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Оль, я теж більш прозова пані, але порою такі віршовані шедеври потрапляють...

      Видалити

Отправить комментарий

Вы хотите оставить комментарий, но не знаете, КАК? Очень просто!
- Нажмите на стрелку рядом с окошком Подпись комментария.
- Выберите Имя/URL. (Никто не любит анонимов!)
- Наберите своё имя, строчку URL можете оставить пустой.
- Нажмите Продолжить
- В окошке комментария напишите то,что хотели и нажмите "Отправить комментарий"! Спасибо!