Давненько я не публікувала "смачних"  книжкових рецептів. 
Але ось потрапила  на очі книга  Йоанна Ягелло  «Кава з кардамоном». 
...
— Давай заскочимо на каву. Я тут недавно знайшов таке класне місце. Зветься «Оксамит».
«Це вам не підозріла „Зірочка“ в Сероцьку, де тхне несвіжим пивом», — подумала Лінка, спускаючись стрімкими сходами до залитого рожевим світлом приміщення. Пахло ароматичними свічками, кавою і ще якимись східними прянощами.
У кав’ярні було багато куточків, кожен оформлений в іншому стилі. Біля вікна, під прозорими фіранками кольору фуксії, була мало не театральна сцена: східні покривала мінилися блискітками, у вазі замість квітів пишалися павині пера. Поруч лиснів чистотою гладенький аскетичний столик, а єдиною ознакою комфорту були сніжно-білі хутряні накидки на полірованих дубових лавах. Маленьке віконечко в побіленій стіні праворуч освітлювало наступну кімнатку, блакитну із червоним.
— Де тобі більше до вподоби?
— Ось тут, — Лінка, не вагаючись, вказала на біло-блакитно-червоний куточок.
— Любиш атмосферу Греції?
— Та-а-ак.
Ліпка ніколи не була в Греції, та якщо він так каже…
— Чого б тобі хотілося?
— Кави.
Адріан простягнув їй меню, де на чотирьох сторінках видніли довгі описи різних кавових напоїв.
— «Ванільна задума», — прочитала Лінка. — «Повів весни в ледь обсмажених зернах колумбійської робусти, змішаної з новозеландською арабікою та найкраще молоко від голландських корів, із додатком лимонної трави й анісу».
Адріан скривився.
— Ця тобі не смакуватиме.
— Справді, дивно звучить, — погодилася Лінка, яка з відразою подумала про молоко з анісом. — «Карамельний екстаз», — читала вона далі. — «Подвійне еспресо із сильно обсмажених кавових зерен із Мозамбіку та карамельним морозивом». Усе, здаюся.
— Можна вибрати за тебе?
— А якщо вона мені не сподобається?
— То поллємо нею квіти, — хлопець кивнув на зелену парасольку пальми в горщику під вікном.
Кава пахла солодко й водночас різкувато. Лінка відчувала на язиці смак меду й іще чогось, якихось невідомих прянощів.
— Що це таке? Не кориця, щось інше.
— Кардамон. І певне ще якісь інші прянощі.
— Як зветься ця кава?
Адріан зазирнув у меню.
— «Медова пристрасть».
— Гм, мені подобається. Краще пристрасть, ніж екстаз. А що тут у них ще є?
— «Шоколадна заборона», «Малинова сонливість», «Горіхова спокуса».
— Гарно. Скільки їх узагалі?
— Шістдесят чотири.
— Комусь довелося добряче помізкувати, щоб повигадувати всі ці назви.

P.S. Звичайно, не обійшлося і без самого рецепту тої смачної кави з кардамоном. Його знайдете на обгортці книги...