Учні бувають різні: дуже старанні, нормальні, «як усі, так і я»  і … Я, скоріш за все, відношуся до тих «трьох точок»J  Адже до цих пір пишу твір на вільну тему «Як я провела літо». Уже і осінь на самому носі: сидить, погойдує ніжками у резинових чобітках. Руда, мокра від дощів та зовсім не пухнаста. Одарувала і красенями гарбузами, і гладкими блискучими каштанчиками, і нудними дощами, і навіть квітучими свічками каштанів на Червоній горі і у Гришківцях, а у п'ятницю  в районі Попільні були навіть замічені веселі жовтогарячі голівки кульбабок.  Але тим приємніше зараз згадати усе те літнє-захоплююче, яскраве, що додало на цілий рік неймовірних емоцій, вражень, нових знайомств.
Тому твір мій буде із декількох серій, бо було багато і різного.

Культура: бути чи не бути? Тульчин знає відповідь!

Культурні лідери, менеджери зон переходу, креативні індустрії – що це все таке і з чим їх їдять? І ви б знали відповіді на усі ці культурні ребуси, якби потрапили до пілотного проекту – Академії культурного лідера від Міністерства культури України спільно із Goethe-Institut в Україні. 
100 щасливчиків зі всієї України протягом 5 модулів мають змогу особисто познайомитися і задати питання самій Ірині Френкель – ідейниці-натхненниці Академії, отримати  купу різноманітних знань  та  Чарівні Пенделі  від найкрутіших тренерів усіх часів та народів, відчути на своїй рідненькій шкурці як це – знову стати студентом і тягнути на собі тягар невиконаних домашніх завдань, познайомитися з такими ж крейзанутними культурними особистостями, придумувати щось таке, що приносить неймовірне задоволення і «вибух головного мозку», спілкуватися формально і неформально по 6-му питанню, започатковувати у себе, вдома,  почуті-побачені ідеї та із командою «розочок/абрикосиків/гречечки» вигадувати нове… Можна перераховувати нуууууу дуже багато, але ви і так вже зрозуміли, що нам, першим «пілотникам», несказанно поталанило навчатися у цій Академії.  Гаррі Поттерівський  Хоґвортс  просто відпочиває і нервово курить в сторонці від насJ

Але спочатку, аби потрапити особисто мені на тульчинську базу, довелося пройти квест із випробуваннями. 

Хоча… так миліше згадувати історію знайомства із чудовим подружжям Вігуржинських – Вірочки і Владіка та їх красуні-донечки Настуні. Ось що означає вислів  «бібліотекар бібліотекаря бачить здаля»: варто лише сказати кодове слово «бібліотека», і усі твої проблеми вирішуються вмить. Пані Віра, лише отримавши мій сигнал SOS, відразу зробила усе, аби  потенційна студентка  вчасно потрапила на навчання.

Щира дяка вам, дорогі тульчинські друзі, що розрадили в скрутну хвилину: накормили, напоїли, спати влаштували, подарували шикарне спілкування і зачарували своїм містом. Вірочка, то просто зразок вишуканості – мила, мудра, стримана, завжди усміхнена, інтелігентна директорка місцевої бібліотеки – про такого керівника лише мріяти. У неї завжди все під контролем, дуже затишно у самій книгозбірні, відчувається, що колектив дружній і йде в ногу з часом. 

Пан Владислав, то просто місцеве краєзнавче джерело містичних та реальних історій, гарних легенд про Тульчин, унікальних місць для фотозйомок.  У будь-яку пору доби і при любій погоді завжди на позитиві і з особистими своїми жартами. Цей легкий на підйом тандем «V&V» настільки гармонійний, що навіть не уявляєш їх окремо один від одного. Наш перший вечір знайомства був настільки  насиченим, що заряду вистачило на усі дні перебування у місті. Вігуржинські навіть завели мене у сакральне місце славного Тульчина – місцевий Las Vegas. Від душі бажаю вам, Віра та Владислав, аби з часом на цій супер горі у милих краєвидах розташувалася ваша власна кав’ярня, куди щоденно заходили відпочити душею усі мешканці міста…


Окрема дяка за світлини Настуні та Владіку…

А потім був перший модуль навчання. Згадуючи ті три дні, коли почалась робота над народженням культурних  лідерів сучасності, постараюся вибудувати асоціативний ряд, а мої «одноакадеміки» нехай у коментах доповнять мене, якщо раптом щось та забулаJ




Отже: перший модуль Академії культурного лідера-2018 це – ново, несподівано, свіжо, драйвово, трохи несміливо, в очікуванні культурного шоку та переверту свідомості, дружньо, капустяно-гречано реалістично, оперфестно, жаркуватенько, картувально, мережувально, і знову-таки в очікуванні наступного модуля.










Усі світлини – by «збірна Вінницького кластеру»