Допоки в мене вдома не  перестануть лунати крики підтримки чи розчарування, допоки буде литися рікою улюблене  "Бердичівське" пиво та хрумкатися "Козацькі розваги" (вважайте це прихованою рекламою), до тих пір моя улюблена кімната буде нагадувати VIP-зону  стадіону топ-рівня. А головне, що до тих пір я можу під час футбольного матчу взяти у свого штатного журналіста обіцянку про новий гостьовий пост (і що лише чоловіки не обіцяють, аби жінки їх залишили у спокої).  Чим і скористаюся ще  пару вечорів.  Знову у гостях у Спокусниці  Олександр Єжель. 
Взагалі-то пан Єжель дуже врівноважена і спокійна особа, але тут так завзято свистнув, аж мені позакладало... І щоб ви думали було у нього в руках???  ЗОЗУЛИЦЯ!!!
Лето в самом разгаре.  И мы признаем себя в нем такими, какими мы есть. И не важно - худая ты или не очень стройная, веселая или надутая бука... Главное, чтобы тебя любили такой, какая ты есть.  Но для того, чтобы это произошло, надо научиться видеть радость жизни во всем и, конечно же, научиться себя  уважать.
В свое время я была и худой, и нормальной, а с некоторых пор я - милая толстушечка, но очень аппетитная и улыбчивая. А значит - жизнь прекрасна!  Разве есть причина унывать и не носить красивую модную одежду? Расстраиваться по поводу своего отражения в зеркале? Вовсе нет!
У меня даже неоспоримые доказательства есть! Разве Хильда - не счастливая женщина? Вот и я о том же!
И  пусть это лето принесет всем только море удовольствия и счастье жизни! 


"Люди добрые, помогите!" - так и хочется кричать, авось да  и случится чудо. Спасет кто от невыносимой жары. Ездим в Житомир на курсы повышения квалификации и переносить это летнее пекло просто уже нет сил.   Вчера одна из наших тренеров констатировала невеселый факт: такая погода отмечается  только на Бали, в каком-то втором месте (запамятовала с жарой) и у нас. Даже в Израиле попрохладнее.  В тени у нас сегодня  до +35(((
Так вот. Пока лень полностью не завладела нами в связи с такими кошмарными условиями выживания, пока я еще при полной памяти и здравом уме, спешу поделиться с вами  очень вкуснючими и главное - полезными рецептами варенья. В прошлом году закончился сезон этих ягод, а сейчас - в самый раз.
Не дивуйтесь оцій мордочці, яка задоволено визирає у фото. Навіть якщо я, особа досить романтична і зовсім не спортивна, переймаюся  подіями у Євро-2012, то це вже справді футбольна бацила:-)  А все розпочиналося так  невинно: із виставки для користувачів Інтернет-центру та бібліотечного талісману "местного разлива" - ЄвроКиці Мані.  А переросло у справжню, фантастичну "Футбольну веселку"! 
Літнього, спекотного дня на майданчику перед дитячою бібліотекою зібралася численна орава дітей, які  ані хвилини не могли всидіти на місці. А все тому, що чудові конкурси, спортивні змагання та інтелектуальні бої чекали на них. Головне, що ініціаторами цього заходу була бібліотека для ДОРОСЛИХ!
Мій  день розпочинається з того, що я бачу досить таку скромну, але від того не менш чарівну посмішку  свого Сашка. І я знаю, що вона  призначається мені і лише мені:-) Тому що за мить він повністю порине у свої журналістські справи:  нові зустрічі з людьми, нові проблеми та їхнє вирішення, нові сюжети.  Адже це так відповідально - бути керівником студії місцевої телерадіокомпанії. А вечером вдома  -  знов продовження робочого дня:  написання сюжетів,  передач і таке інше.  Саме він - мій перший критик у всьому.  Саме він - перший підтримав мою ідею з блогом. Саме він поставив остаточну крапку в обговоренні його назви. Але, нарешті, я  спокусила Сашка написанням мені  гостьового посту. Дуже вже тема футбольна. А самі розумієте,   в цій ЄВРОлихоманці зовсім мало  здорового глузду:-)

Слониха, тхір і хряк - ось перемоги знак
 
Сердечний привіт усім палким шанувальникам футболу! Можливо, після сьогоднішньої моєї розповіді перегляд матчів ЄВРО-2012 виявиться для вас абсолютно нецікавим. А як інакше, якщо ви будете вже зараз знати усі результати цього чемпіонату? Не вірите? Я теж не вірив, поки не почув, що для того, аби дізнатися про кінцевий рахунок тієї чи іншої гри, та що там – про підсумок всього чемпіонату – потрібно … на час попрощатися зі здоровим глуздом.
Когда на душе не очень, тогда...Подходят любые способы поднятия настроения... Делюсь своим мотиватором:-)
  Утром, встав, скажите громко: Блин! А я опять проснулась!
А потом рывком вскочите, И с кровати прямо в тапки,
Не теряя ни секунды, Сразу к зеркалу бегите!
Ну и как вам эта рожа? Ну, вот то-то ж! Испугались?!
Нужно вам лицо такое?
С нашим городом Бердичевом связано множество имен знаменитостей. Архивные документы рассказывают, что в двадцатых годах позапрошлого века в замке Антона Радзивилла жил польский композитор Фредерик Шопен. В то время молодой музыкант учился у известного мастера игры на клавишных инструментах чеха Живного. На Шопена обратил внимание А. Радзивилл и дал ему средства для получения высшего образования. Проживая в Бердичеве, Шопен руководил работами по реставрации оргАна. Вот именно в этим органом  какая-то не совсем ясная  история. На просторах Интернета я  так и не нашла информации, куда он исчез в свое время. По воспоминаниям - перевезли его в Житомир. А как, когда, почему? ...  Придется обратиться в местный архив.
Именно о новом приобретении,  чуде нашего города и хочу рассказать сейчас. В предыдущем посте я вспоминала, что вечер 9 июня провела в тиши и благодати - в костеле. Вернее, не совсем в тиши, ибо после службы состоялся ПЕРВЫЙ концерт органной музыки в Бердичеве. Настоящий праздник духовности был подарком для жителей города в рамках Дней польской культуры.
Как все происходило, смогли запечатлеть журналисты ТРК ВИК. Убедительная просьба для всех моих читателей - насладитесь этой бесподобной музыкой...


P.S. В числе слушателей сможете увидеть и мою мордашку... Вот так и состоится виртуальное знакомство:-)
Кожна дитина мріє про свій замок. Ні, повітряні, - то були не для нас. Справжній, стародавній, із таємничими підземними ходами, своїми привидами і казковими історіями - саме такий був у нас, дітей "Качановки".  Район, в якому ми жили, мав свої закони, своїх героїв, а головне - свою фортецю, де ми могли днями грати у шукачів кладу, розвідників та козаків-розбійників. Кожна щілина, кожний закуток  був знайомий нам. Скільки разів ми вглядалися у віконця келїї, марно сподіваючись побачити там  якесь обличчя. Скільки разів  бігали дивитися, як у старій фортеці знімаюсь сцени кінострічок. Але були одні двері, за які ми не могли потрапити, і залишалось тільки фантазувати. Моя бабуся розповідала, що в свій час там був верхній храм  із неповторними  фресками на стінах та дивом  костьолу - органом. Наша місцева гордість  - монастир ордену босих кармелітів.  Якщо  дивитися на нього з боку річки Гнилоп'ять, то він нагадує добре укріплений середньовічний замок, а всередині цього замку знаходиться чудовий костел.
Девушки бывают разные -
Чёрные, белые, красные.
Но всем одинаково хочется
На что-нибудь заморочиться.

.... співається  у  відомій пісні. Наша дівчина, бібліогосподарка Малої і Великої зали - киця Манька - цим літом заморочується на футболі. Поки що  свою котячу  команду  не довелося сколотити, але тренер  буде знатний. 

Талісман, говорите?... Ну-ну...
Так, чтобы такого интересного посмотреть на выходных?...
Останавливаю свой выбор на телеверсии фильма «Три дня в Одессе» (ставшего продолжением «Александровского сада»). Просматриваю  сайты, чтобы узнать о фильме и актерах. И тут попадаю на бесподобный романс...Искренний, летящий, необыкновенный...
Гордость и визитная карточка картины - саундтрек. Романс «Оправдаешь ли ты» на слова Игоря Северянина и музыку Сергея Бондаренко исполнила звезда российской эстрады певица Валерия.

У нас похмуро і дощить. Я готую презентацію до семінару по арт-терапії. І раптом... до мене завітали гості:-)))

Субботний вечер. Два часа для книги Анны Гавальды «Я ее любил. Я его любила». Произведение созвучно вашему восприятию в тот момент, когда вы на пороге развода.  Когда накатывает плохое настроение. Когда кажется, что мир рушится, впереди – ничего хорошего и вы одни  на весь свет с такой проблемой. Вот тогда книга Гавальды приходит на помощь. Прочитал – и понял: все наладится, только нужно время.
Сама история грустная и трогательная. В романе рассказывается две  истории: история женщины, от которой ушел муж к другой, и рассказ свекра этой женщины, который когда-то полюбил, но так и не решился уйти из семьи.
Начало летнего сезона. Что-то надо менять в жизни. Притом кардинально. Начнем с малого:-) Все годы сознательной жизни я люблю ЧАЙ. Хороший, заварной. Можно с легким фруктовым привкусом. А на работе все уважают кофе. Что я? Особенная?:-))) 
Итак...легким движением руки...чайная ложечка кофе плюс сахарок...и в эфирку.