Вид у него был добродушный, но ког­ти длинные, а зубов так много, что Алиса сразу поняла, что с ним шутки плохи.
(Л. Кэрролл, "Алиса в стране чудес")
  
Как всем известно с  23 июля по 23 августа  в свои права вступает  царь зверей - Лев. Я сама уже ...дцать лет как Львица  и знаете, мне в моей "шкурке" тепло и уютно:-)
И у нас, как и  у всех,   есть свои принципы:



 Свой шуточный гороскоп вы можете получить на  блоге Максима Свириденкова

 А со спецификой Львов можно ознакомиться дальше:

В каждом взрослом до сих пор живет ребенок, которого нет-нет да и тянет вернуться в детство. Как выяснилось, звезды росли вполне начитанными и любознательными детишками, и их впору записывать в кружок книголюбов. «Дикая амазонка» Руслана до сих пор любит отдыхать с хорошей книжкой:
- Я научилась читать в пять лет, и уже тогда у меня появилась любимая книга - «Незнайка в Солнечном городе», - вспоминает Руслана Лыжичко. - А мама, конечно, прививала мне любовь к классической детской литературе - сказкам Андерсена. Помню, я обожала слушать сказку «Снежная королева» и всегда представляла себя Гердой. Еще мне нравились главные героини сказок «12 месяцев» и «Буратино»: я любила их за мужество, сильный дух и отзывчивость. Они действительно умели любить, и у них очень доброе сердце. В общем, настоящие амазонки. 
А уже в школе певица зачитывалась поэмой «Руслан и Людмила» Пушкина и книгой Жорж Санд «Консуэло». Сейчас Руслана любит отдыхать с книжкой хорошего фэнтези. Но, даже повзрослев и став известной, нет-нет да и возьмет в руки любимые в детстве сказки. 
- В душе мы все равно остаемся детьми, - утверждает она. - Иногда хочется еще раз перечитать «Приключения барона Мюнгхаузена» и «Остров сокровищ». Что и говорить - люблю я читать и очень хочу, чтобы эта любовь передалась и моим детям.
Сейчас певица все больше читает о йоге, о технике дыхания, вокальной технике. Еще историю танца, историю оперы, перечитывает всю литературу, связанную с историей классической и современной музыки. Это нужно Руслане для нового проекта.
Суботній день розпочався з тепло-сімейно-приємного кольору: абрикосового. Маю свій садочок і є врожай: закриваються компоти, вариться варення і, головне, їсться абрикосів стільки - скільки влазить:-) Ляпота! Кажуть, що абрикосова  дієта - запорука довголіття. Сьогодні мала нагоду продовжити собі життя років так на 100:-) 


До того ж хочу всіх спокусити смачнющим рецептом із абрикос: навіть ті, хто не любить варення, із задоволенням за раз розправляються із півлітровою баночкою:- )
Для повного задоволення нам потрібно:
2 кг абрикос без кісточок
2 пакетика желатину
1600 гр сахару
У кастрюлю викладаємо слоями:
1 кг ягід
800 гр сахару
і все це рівномірно посипаємо желатином (1 пакетик)
Далі повторити:
1 кг ягід
800 гр сахару
посипати 1 пакетиком желатину
Все це стоїть ніч у теплому місці, після чого поставити на вогонь, дати закипіти і відразу по скляним банкам. Ну а далі головне - заховати у прохолодне (надійне!!!) місце, аби "дожило" до зими. Заготовка має вистояти не менше  трьох тижнів для того, щоб желє у банці встигло добре застигнути. 
Ну і, звичайно, як же у такий абрикосовий день  не знайти підходящу парочку цій ягоді? Такого ж  "абрикосового" кольору  квітку?
Ось такий він - смак життя... Абрикосово-квітковий...

Дома йде жваве обговорення планів на відпустку... Місць,  до яких  лине душа, безліч...Син пропонує Карпати. Гарний вибір, я вам скажу... Бачили, знаємо...Чотири роки назад були у тих краях...
Випадково натрапила на таке відео...Не можу, щоб не поділитися із вами:) Цікава задумка, колоритні моменти:)



Хто хоч раз побував у цьому краї, той назавжди запамятає красу зелених полонин і кришателевий передзвін річок, прохолоду лісів і величну красу гір. Це один із наймальовничих куточків України. Особливості цього краю не могли не позначитися на людях, які його населяють, їх фольклорі, рисах характеру.
Саме цієї презентації очікував Бердичів. Ось так нові медіа "докотились" і до маленьких містечок...


Матеріал взято із блога Олексія Побережного

Вы, конечно, будете смеяться (а смех увеличивает продолжительность жизни), но теперь вы можете узнать, кем был ваш компьютер в прошлой жизни!
В маленьких містечках є своя краса, шарм та чарівливість. Тут завжди знають, хто чим дихає і, як-то кажуть, якщо ти чихнув на Загребеллі, то почують аж у Гришківцях. Так, у деякій мірі це «напрягає» – все так відповідально і показово, весь твій життєвий шлях, як на долоні у співмешканців. У таких містечках не тільки публічна людина «користується попитом». Навіть доля звичайнісінької безпритульної сучки Лайми (а така, погодьтеся, є чи не у кожному місті) може стати темою для обговорення на чиїсь кухні.
Мені пощастило жити у такому місті – своєрідній суміші польського гонору, єврейського гумору, російської прямолінійності та українського заповзяття. У далекому 87-му у моєму класі нараховувалось 45 ровесників і ми ніколи не рахувались із тим, хто що їв на обід: «кугочку» із бульйоном чи борщ із салом, тушковану капусту з м’ясом чи пельмені.
До чого усе це я вам розповідаю? Днями прочитала твір Марини Гримич «Фріда» (на мій превеликий бібліотечний сором це сталося набагато пізніше дати виходу у світ книги, але все-таки «дійшли руки»).

У Бердичеві неймовірна спека! За вікном моєї оселі 32 з позначкою плюс. Зранку тільки і зуміла присилити себе зробити вилазку на місцевий базар, закупити овочі, подивитися на людей і себе показати, поспівчувати прочанам, якім ще доведеться відстояти святкову службу, і в той же час подивуватися силі духу вірян.
Вчора весь день люди із різних областей України, а також з інших країн радісно, із співами і молитвами входили до Бердичева.
Паломники на велосипедах кожного року привозять символічний дар Матері Божій Бердичівській - мініатюрний велосипед. 


Мій же сьогоднішній день нагадував деякі кадри із життя тюленів.
Весь день у задушній спеці: ні поворухнутися, навіть слово зайве важко промовити:)


Такі піруети навіть і не снилися, заважка фізична вправа:)

Іноді піднімалася, аби влити у себе водички і закинути декілька грам їжі...

 
А тепер, підняти себе за «шкірку», - і труба зве, на роботу!!! Посміхатися слухачам і дарувати гарний настрій! 

 Оп-ля!!! ВИЙШЛО!!!

Більшість дітей обожнюють читати книги і це здорово у них виходить: мами читають, дітлахи допомагають гортати сторінки, крихітними пальчиками показують на малюнки, вголос повторюють віршики, а якщо герої ще й рухаються чи навіть видають звуки, - то малеча взагалі у захваті. Цікаві книжки, які є розвиваючими, не така вже й новинка у наш час. У моєї маленької подружки їх достатня кількість і всі пригоди ми вже знаємо напам’ять.
Але те, що я випадково побачила на Матрешкином блоге, привернуло мою увагу на цілий вечір.
До такого дива захотілося власноруч доторкнутися і навіть самій трохи «порозвиватися»:)

Титульный лист. Имена Маша и Ваня пришиты лентами, бусинами, пуговицами и термомозаикой, бабочки- термоаппликации, застегивается книга на шляпную резинку и пуговку- божью коровку.

Але…думайте самі, дивіться самі…



17 липня Бердичів перетвориться на місце, куди відчути присутність Пресвятої Діви Марії та поєднатися з Богом зійдуться тисячі людей з усього світу: біля стін Кляштору Босих Кармелітів вклоняться Іконі Матері Божої Бердичівської. У ХVII ст. Ікону було оголошено Чудотворною, 255 роки тому відбулася Її коронація.
Храмове свято на честь річниці коронації Ікони Матері Божої Бердичівської неодмінно відбувається за участі представників вищого католицького духовенства, які приїжджають до Бердичева, щоб вклонитися святині.
Молодь і люди середнього віку, миряни, монахині і священики – для багатьох  це вже не перше паломництво. Кожен прочанин має свої причини щороку вирушати у дорогу. Одні йдуть молитися та випрошувати благодаті для себе, інші – молитимуться за інших.
Вже понад 10 років Бердичівська Мадонна має новий лик, освячений Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Тисячі людей вірять у його благодатну силу. Вважається, що лик Діви Марії чудодійним способом впливає на фізичний та моральний стан людини.


Закінчила читати роман Люко Дашвар «Мати все»…Якось характерно, що читалось у негоду: всі ці дні йшов дощ… Погода, я вам скажу, додає фону читанню. Все, начебто, «в тему»…
Багато творів чекають на свій куточок у серці, але після цієї книги хочеться перепочити душевно і розставити все по своїх місцях…
Роман написаний трохи своєрідною мовою… Але це лише спочатку…Потім не помічаєш абсолютно нічого….тому що сам сюжет затягує неймовірно…
Читала в інеті, що роман створений на реальних подіях. А й дійсно… Хіба у нас, людей, щось є таким, що не можна уявити?
Після перших глав не вірилося у те, що все відбувалося насправді…Потім розумієш, що стикаєшся з подібними історіями день у день. Просто «близькі» неймовірності нічим вже не вражають, а тут таке (!) коїться…
Заможна родина лікарів: столична еліта, інтелігенті люди, дружня сім‘я. Хворий син Платон, навкруги якого обертаються всі світи - і матері Іветти, і няньки Ангеліни, сестри Ліди, і навіть зятя Стаса…. У кожного з них свої таємниці, «свій скелет у шафі», свої страхи і нездійсненні мрії… Нав’язана Іветтою всім відповідальність за життя Платона, що з часом стає боротьбою за першість опікувати божевільного. Любов та ненависть, бідність та багатство, сповнені людяністю душі та закоренілою черствістю. Стосунки, що, начебто, купляються за гроші і вчинки, які не оціниш жодними скарбами…
Всі герої сильні кожен по-своєму: впевнено сказати, що Іветта – неймовірна «залізна» жінка, а Ліда – слабка тютя, не можу... Чи Станіслав безхребетний зять? Ні, це зовсім не так, як здається напочатку… Мені до вподоби те, що героїв показано з різних боків: вони не здаються повністю позитивними, або такими, що викликають виключно огиду. Кожен показаний звичайнісінькою людиною: зі своїми примхами, недоліками та сильними сторонами. Радує те, що саме Стас наприкінці історії виявився напрочуд «людяною людиною». Але я хочу, аби ви самі дали оцінку героям. Можливо це будуть зовсім інші характеристики. У деякій мірі книга допомагає знайти себе… Знайти відповіді на особисті питання і дати оцінку своїм вчинкам… Переглянути своє життя…
Як часто буває: книга тільки розпочала своє дійство, а вже знаєш чим все закінчиться… Люко Дашвар тримає читачів у тонусі і майже кожна глава дивує своєю розв’язкою.
Сьогодні вночі перегорнуто останню сторінку: я вкрай збентежена, трохи розлючена, налаштована дещо сентиментально і звичайно сповнена подяки автору. Цей роман став для мене книгою-пошуком...
Маємо можливість прочитати твір тут  і ось тут.
Можливо, Вас зацікавить інтерв ю  з письменницею Люко Дашвар

В блогосфере новое увлечение:) РАЗНОЦВЕТНЫЙ ФЛЭШМОБ! Об этой игре  я узнала из блога Flea.
Суть игры состоит в том, «что вы фотографируете у себя дома любые 9 предметов определенного цвета и размещаете ссылку на свой флэшмоб в комментариях к этому посту и соответственно в своем блоге. Ниже опишите, что изображено на каждой картинке. Я буду давать задание-цвет каждому, кто захочет. Вы, в свою очередь, будете давать задания желающим в вашем блоге».
Записалась и я на разноцветный Flashmob и получила голубой цвет в качестве задания. Нравится он мне, кстати, - успокаиваюший цвет моря и неба. Для нашей нервной системы это важно:) 
Хоть цвет этот я люблю, а задание оказалось немного сложным (вещей такого оттенка у меня оказалось мало) и в тоже время увлекательным (искать предметы помогали все: подключила коллег из библиотеки).  Правда предметов мы взяли 10...
Итак, вот мое домашнее задание...

1. Календарь в методическом кабинете
2. Любимая чашка зав отделом юношества
3. Камушек-оберег из частной коллекции:)
4. Гжелевский зайчишка - основатель моего нового хобби:)
5. "Морские" украшения
6. Наборчик для фруктов отдела абонемента
7. Личный фотоальбом с видами Аскании-Нова
8. Полотенечко
9. Дезодорант
10. Любимая вазочка абонемента

Вот такой коллаж у нас получился... А вам слабо?:)
Сейчас лето...Пора отдыха и расслабления...Поэтому присоединяйтесь и создавайте себе настроение!  Цвета раздаются  круглосуточно и с улыбкой на довольном фэйсе:)

Оноре де Бальзак, завітайте, месьє, у Бердичів! 
Завітайте до нас по одній з Ваших вічних доріг. 
У костьолі, отут, а не в пишних салонах столичних, 
Світ пізнав наяву неповторний «бальзаківський вік».

Завітайте, месьє! Вам цей шлях і відомий, і звичний 
Від альпійських долин до медових поліських окрас. 
А вже звідси, дасть Бог, доля знов у Верхівню покличе, 
Де в маєтку своїм пані Єва чекає на Вас.

Завітайте як гість, як хороший і давній знайомий, 
Ми запросимо Вас до гостини на щедрий обід. 
Поговорим про все… Де потрібно, розставимо коми, 
Щоб зостався в серцях незабутній і радісний слід.

                                                                           Анатолій Кондратюк

«Оноре де Бальзак венчался в Бердичеве», - промовляють неодноразово герої драми А.Чехова «Три сестри», вплітаючи в контекст п’єси своєрідний струмінь романтичного кохання між великим Бальзаком і Евеліною Ганською і в той же час підкреслюючи велич відомого міста.

В Бердичів сьогодні нарешті завітало сонечко! Тому настрій - вкрай сонячний та позитивний:) Випадково натрапила на цей тест, не могла не втриматися:) Ба! І образ - відповідає дню!

Татьяна

Котофейская Машина открыла ваш истинный облик!

Ты жизнерадостная кошка, всегда готовая посмеяться над превратностями жизни. Любишь солнце и сама как солнышко.

Какая ты кошка?


Щоб познайомитись зі всіма відомими петербурзькими пам’ятками потрібен не один день і не один тиждень...Але ми сьогодні намагатимемося побачити як найбільше:)

 
Кому чого не вистачає, а нашим бібліотекарям завжди замало роботи. Ось так люди дружньо ідуть у літні відпустки, а наші дівчата вирішили "збагатіти" (всі ж, мабуть, в курсі справ, що переставляючи меблі, люди заманюють грошенята) - переставити фонд. 
Справа, скажу вам, не із легких, але хіба скаженому коню 1000км - це відстань???
Отже, поїхали...


А кажуть, що п‘ятниця майже, як Новий рік - не зовсім робочий день. Ні, із нашими бібліотекарями ніколи в це не повірю...