Этот пост можно отнести и к недельным радостям, к ежедневным вкусностям, а главное - к отличному настроению и приятным хлопотам:-) Сейчас в Украине настоящий абрикосовый РАЙ! 
БУМ! 
ШОК! 
Мням... абрикосы ...их очень много... "Вони заполонили увесь світ!":-)))  
Что вы делаете из этого солнечного фрукта?
У меня пока многолетняя нароботка по двум направлениям: необычайно вкусное варенье и компотик!
Но есть еще вариант! заглядывайте - поделюсь рецептом!!!
У 2003 році до нашої бібліотеки прийшла влаштовуватися на роботу нова людина. Виявляється, це було так давно, що з того часу лише пам'ятаю: молода жінка у яскраво голубій сукні,  з гарною фігурою і стрункими ніжками:-)  А ще вона дуже гарно декламувала вірші...
А у мене від часів не такої вже й далекої юності залишився зошит, у який ще дівчам вписувала твори, які припали до душі... Але була я дитям Радянського Союзу, вчилася у російськомовній школі, тому, звісно, в заповітному зошиті були шедеври Асадова, Тушнової, Євтушенко та інших.  І аж ніяк я не могла знати віршовані рядки, які з таким натхненням одного разу мені прочитала Валя... Для неї ця сповідь поетеси стала девізом життя...
Скоро лето заканчивается, да не скоро варенье все сварится:-) Скорей всего, будем в этом году без огурцов - жара все палит, а вот в "сладких баночках" живет прям неисякаемый источник витаминов в моем доме:-) И притом варенье, чем проще, тем экзотичнее...
Поведаю я вам еще один новый рецепт... 
Прошедшая неделя была какой-то спокойной... Хотя и радостной:-) Были всякие мелкие недоразумения, но в связи с тем, что решено ведь обращать внимание только на хорошее, о не очень приятном старалась не думать:-)
А не очень хорошее проявилось в ночном нашествии бооооольших кузнецов-саранчи-богомолов (что именно у нас было, мы так и не знаем), но оно, это что-то (или кто-то), конкретно подпортило мне нервы:-)))  Лазило по стенам, подушке, шарудело и причмокивало:-)))) Я  ни разу не любитель-биолог))))  не понимаю людей, которые обожают "целоваться" с жучками-паучками, змейками-квакушками.... Бр-р.... 
Когда-то мои одноклассники, зная эту мою "страсть", в 11 кл. сорвали годовую по астрономии, насыпав мне в сумку целую горсть дохлых мух... Я полезла туда за ручкой и... крику моего было - на 2 этажа школы:-) 
Это было небольшое НЕрадостное отступление, теперь о насущном:-) 
З цією красунею ми знайомі не дуже так і давненько, але враження - що все життя... Мабуть, дається взнаки її освіта та й практика вже у реальному житті, але з Юльчиком відчуваєш себе завжди затишно та у "своїй тарілці". Мені інколи здається, що з цією випускницею соціально-психологічного факультету навіть якщо дуже захотіти, то і посваритися неможливо:-) Завжди привітна, усміхнена, готова у будь-яку хвилину прийти на допомогу - вислухати, розрадити. Насправді дуже молода за віком, але має величезний багаж досвіду та таку серйозність в очах... а вони у неї дивні - начебто води гірського озера... А ще посмішка - скромна та ледь помітна, така буває лище у щирих душею людей. У Юлі все йде із серця... саме тому вихованці Інклюзивного читального залу у Житомирській ОУНБ вже не можуть уявити свого життя без цієї вродливої координаторки...
Якось при нашій особистій зустрічі у Бердичеві виявилось, що Юльчик - неабияка господиня, любить все новеньке та смачненьке, а ще вона  є постійною читачкою мого блогу, особливо рубрики "Смачниссимо"... "Нема чого просто так читати:-))) Треба теж ділитися своїми вкусняшками" - вирішила я, і звернулась до Юлі з проханням про гостьовий пост... Ось і маємо:-)
Я тут сижу в раздумьях, не знаю - радоваться мне или начинать печалиться? Спросила у дядюшки Гугла - ответа на свой вопрос не нашла.  Может с нормальными людьми такого не случается?   А все дело в том, что у меня нагло украли...
Радости - они ведь какие?  Если уже есть, то "оберемками":-)  Порой даже забывают записаться на бумагу:-) Ой, какая бумага? Забывают выставиться на блог! Поэтому будет у меня в этот раз две радостные недели  в одном посте...
Помните, как говорили в детстве: "Спека неможлива, асфальт порепався"? И так как у нас жара невозможная - +37 в тени  (а обещают еще выше), то и начну с радости освежающей:-)