Останні декілька років бібліотечна спільнота – світова, а віднедавна і вітчизняна – доволі часто позиціонує себе як «третє місце». Так, ми претендуємо на те, щоби саме у стінах наших закладів користувачі проводили якнайбільше часу поза домівкою, роботою і навчанням. Але чи роблять щось конкретне самі бібліотекарі задля того, аби їхні потенційні клієнти не оминали «храм душі та знань»? 

Доволі часто можна почути від працівників із багаторічним стажем, мовляв, читачів зараз поменшало, бо одні не так люблять читати, як раніше, а інших більше приваблює Інтернет. То, виявляється, саме ці причини заважають масово йти людям до бібліотек? Чи, можливо, вони у деякій мірі надумані?

Є питання – з’являється бажання дослідити його…

2 роки тому на І бібліотечному Ярмарку Спокусниця  була просто вражена різнобарв’ям представлених     бібліотек, ідеями від сучасних бібліотекарів, які перевершували самі себе у креативних вигадках та супернових формах роботи з читачами. Та все ж таки було декілька представників когорти книжкових берегинь, біля виставкових палаток яких зупинялася, затамувавши подих і намагаючись на власну мозкову плівку зафіксувати все. Однією із бібліотек, яка виписувала усім особливу літературну мікстуру, допомагала отримати квиток на Ковчег та мала у друзях справжнього Левеня, була Львівська обласна бібліотека для дітей. Рік ми спілкувалися у віртуальному режимі, потім знову Ярмарок, на якому Левенятки всіх своїх ярмаркових друзів відпускали у вільне плавання Безмежного Океану Книг. Перша развіртуалізація і плани на колективну бібліотечну зустріч. Цьогоріч Ярмарок має регіональні рамки і Спокусниця жалкувала про те, що багатьох своїх віртуальних друзів не зможе побачити. Але львівське Левеня вирішило спланувати все по-своєму:-) І Спокусниця навіть знає чому: адже це миле звірятко – її вірний друг за гороскопом. І правильно заплановані мрії мають властивості збуватися:-) Отже, Львів бібліотечний.

Как здорово, что библиотекари каждый раз доказывают себе и всему миру, насколько они - неугомонный народ! С такими креативными людьми, я вам скажу, приятно иметь дело:-) 

Спокусница, на  утреннем рабочем месте превращаясь в  деятельного методиста, все время  роется в различных методиках, дабы по крупице внести в жизнь все новое библиотечное, либо вытащить на свет хорошо забытое старое. Порой, когда мозги уверенно хотят отдохнуть, она идет путешествовать по  дружеским  сайтам коллег-блогеров и находит иногда такие аппетитные старые блюда под новыми названиями!

Итак, к столу подано - КНИЖНЫЙ ФРИМАРКЕТ!

Вау! Дастиш фантастиш! 

Ша! Бердичев имеет что сказать...

Усаживайтесь поудобнее, буду делиться всей информацией, которую нашла у российских коллег, а вы запоминайте, как раз к планированию под конец года полезная информация. Будем внедрять!

...Добродетель человечности и доброты ассоциируется с Богиней Гестией...

...Это Богиня Гестия! Веста! Благая Весть...

Досить часто в житті трапляється не так, як планується. Нічого дивного в тому немає. Але, якщо все шкереберть, то, принаймні   хотілося б, аби  хтось навіть на краю світу у Києві був тобі порадником та другом.  Моя розповідь про людяність. Якої так не вистачає у сучасному житті. Людяність у вік вебдванольності. 

Мы с девчонками  сегодня работали не кем-нибудь, а рябинками.  Такими вот красавицами  с румяными щечками. Подумаете, что на солнышке я перегрелась?  Нет уж...который день пасмурно, даже кофтюли нацепили, дабы "кроны" наши не обломало под натиском ветра.  Да и доказательство здравого ума у меня есть - акция у нас такая - "Библиотечная рябинка". Под кроной роскошной рябины,  под легким летним ветерком,  под пытливыми взглядами жителей мы устроили свое "логово". Приманочкой  служили всем известные произведения... 

Не дивуйтесь оцій мордочці, яка задоволено визирає у фото. Навіть якщо я, особа досить романтична і зовсім не спортивна, переймаюся  подіями у Євро-2012, то це вже справді футбольна бацила:-)  А все розпочиналося так  невинно: із виставки для користувачів Інтернет-центру та бібліотечного талісману "местного разлива" - ЄвроКиці Мані.  А переросло у справжню, фантастичну "Футбольну веселку"! 
Літнього, спекотного дня на майданчику перед дитячою бібліотекою зібралася численна орава дітей, які  ані хвилини не могли всидіти на місці. А все тому, що чудові конкурси, спортивні змагання та інтелектуальні бої чекали на них. Головне, що ініціаторами цього заходу була бібліотека для ДОРОСЛИХ!

У библиопчелок мысли до сих пор роятся в голове. И притом далеко не пчелиными табунами. С самого утра объявили слет на территории местного улея и самая главная пчела  дала задание за этот год: до начала  третьей Ярмарки вывести новые сорта библиотечного меда, которые отвечают всем требованиям, имеют ряд преимуществ перед другими библиотеками. Задание, я вам скажу, не из легких. Ведь столько фантастического увидели на ярмарке, столько пыльцы вынесли в своих хоботках, что еле пакет с литературой различной (буклетами, проспектами, календариками, закладками) принесли к закрытию домика на ночлег. Спокуснице, как пчелиному вожаку в методическом направлении, теперь придется ни есть, ни спать, а создать дивный, уникальный нектар, который порадует весь украинский библиотечный рой...

Втомлені, але задоволені, насичені новими ідеями, під великим враженням від знайомств, повернулися бібліобджілки у свій вулик після Ярмарку. Цьогорічна казка була не менш цікавою, ніж минулого року. Адже  стільки всього побачили, що остаточно дійшли висновку: найкреативніші люди у світі - бібліотекарі!

Весна наповну квітує, буяє  та милує око. Саме час проводити семінар із досвіду роботи з екологічного напрямку.  Сидіти  у звичній обстановці? Щось воно не те... Адже і дорослі подібні до школярів, які у останні дні навчання зазирають у вікно і мріють про перерву. У такі теплі дні  працівники філіалу  № 2 вирішили зробити сюрприз своїм колегам. Семінар, який я планувала провести на базі бібліотеки, розширив свої кордони - нас запросили до Ботанічного саду  нашого міста. 

Але спочатку - "бібліотечна теорія", потім - "практична  прогулянка". 

Спешу исправить ошибку молодости, а именно, написать внеочередной пост. Ведь завтра срочным рейсом вылетаю с командой Ежиков на очередной тренинг.  Поэтому будут новые посты, новые впечатления, новые фотки. А стыдно сказать, сделанные в содружестве с Галиной Козаченко больше месяца назад кадры до сих пор не увидели мир. Непорядок! Бегом марш восстановить справедливость! Чтобы при реальной встрече, читая друг другу хокку, милуясь краевидами Житомира и купаясь в общении с любимыми друзьями, не было мучительно больно...

Итак, пошла реклама:

Как вы понимаете, 1 апреля празднуют только нормальные люди, в том числе и радийщики. А не совсем обыкновенные, у которых в глазах, как у Рокфора из мультика "Чип и Дейл спешат на помощь" сыр, читатели, книги, - ловят этих самих читателей, где только могут. Да кроме того, заведомо бьют на перспективу: впереди конкурс "Бердичев читающий", почему ж не получить фотку кандидатов на победу?:-)

А дело было так... 

Вот скажите, только честно, какая реакция  будет у вас, когда вы...спокойно заходите в библиотеку... в таком умиротворенном состоянии...пообщаться с библиотекарем, поменять книги и получить на вечер умного друга-собеседника... а тут... такой  коварненький  шорох за спиной и довольный писк...Как вам такое счастье?:-)))

Вот такое чудо ожидает каждого, входящего в дом сий. Неугомонные библиотекари филиала № 6 сотворили для своих любимых читателей диво-уголочек: познавательно, доброжелательно, отзывчиво, воспитательно и  еще много-много  правильных слов приходит на ум при виде Фроси.

Є така народна прикмета, якщо при розпочинанні нової справи  йде дощ, це ДУЖЕ добре. На багатство, на злагоду, на успіх. Особливо  такий дощ у "тему" на весіллі. У нашій Бердичівській міській  ЦБС сьогодні "своя свадьба".  Мряка, моросить, але настрій чудовий і навіть святковий. А це означає, що справа, яка розпочата ще минулої осені,  приречена і на успіх, і на визнання у місті,  і на гарне продовження.  Що ж сталося, спитаєте ви?  О! Восьме диво світу у бібліотечній системі! :-) О восьмій годині  ранку у центральній бібліотеці пролунав дзвоник: це фірма "Рома" поставила нам нову техніку.  Завдяки перемозі у конкурсі «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету», ми отримали 15 компів. Віват, Бібліоміст! 

Ось так все розпочиналося: техніки ще не має, а завхоз вивіску вже чіпляє:-)  Очікування дива, краще ніж саме диво!

Бережіть це, як зеницю ока!:-)

Думки директора Людмили Володимирівни: "Саме такого чоловіка, як пан Анатолій, нам і не вистачає у системі!"

Горді за своє "детище"!

"Круто!" - подумала перша відвідувачка, бібліотекар юнацького відділу пані Валентина.

"Yes!" - відповів системний адміністратор Ромчик:-)

Отже, як бачите: народна мудрість, висвітлена у прикметах,  справджується!  "ПОСЛЕ ДОЖДИКА В ЧЕТВЕРГ"  - саме про нас!

Стрімкими темпами розвиваються, не "сидять на одному місці" наші бібліотеки. Життя вирує не тільки за вікном, а й і у стінах рідного закладу культури. Ось тут потрібно перефразувати відомий вислів і проголосити: "І один в полі Не воїн". Яка ж радість заполонила моє серце, коли дізналася, що мої коліжанки їдуть на тижневі курси до обласного центру. Нашого полку прибуло))) Будуть мої колеги всі "підковані" і грамотні. Головне, аби носи потім не задирали:-) 

А ще більше порадувала фраза, яка вже стала крилатою на нашому абонементі. Одна із "студенток" після перших занять впевнено заявила: "Ну тепер я знаю, що вінчестер і браузер - це не матюки і навіть не зброя!". Хіба не "перл"?:-)

 

     У кожній мові є щось таке, що не дає спати іноземцям, які вчаться цієї мови. Але деколи і нам, її носіям, важко вимовити те чи інше слово. Наприклад, слово «безперспективняк» я і досі з першого разу не можу осилити. А воно, між іншим, входить до списку сучасних скоромовок.
    У співочій українській мові є багато цікавих скоромовок. Про їхню користь, думаю, можна навіть і не писати. Давайте краще спробуємо повторити їхню вимову за героїнями нашого заходу. Можливо, саме Ви наступного разу виборете почесний титул «Міс Триндичихи»?:)

   Мистецтво лялькового театру існує декілька тисячоліть.  

   З історії нам відомо про домашній театр в інтелігентних українських родинах, зокрема в родині Гоголів, Косачів, Заньковецьких, Крушельницьких, Тобілевичів, Рильських, Марійки Підгірянки. Його роль була не останньою в процесі формування таких митців, як Леся Українка, Іван Карпенко-Карий тощо. 

    Проте сьогодні в Україні, за визнанням письменниці О.Забужко, на жаль, уже зросло ціле покоління людей, які не бачили театральних постановок. Багато в чому театр підмінили мультсеріали, художні фільми. Відомо: у спілкуванні з безпосередньою лялькою, яка говорить зі сцени, і спілкується з глядачем наживо, криється неповторний шарм дитячого театру.
    Психологи вважають, що казки впливають на дітей ефективніше, ніж нудні нотації. Дитяча аудиторія - найщиріша у світі, обманути її дуже важко. Дітям цікавий ляльковий театр. Бо вдома у них є різні іграшки, але вони не рухаються і не ходять, нічого не розповідають і нічого не запитують. А тут ляльки все вміють і, крім того, ведуть з малечею цікаву розмову. Маленьких бердичівлян працівники бібліотеки для дітей вирішили захопити сценічним дійством і тим самим залучити нових користувачів до бібліотеки і читання. У ляльковому театрі бібліотеки позитивна енергетика, мабуть тому, що чарівне дійство об”єднує душі гарних і добрих людей -  бібліотекарів.