Вы даже не представляете, куда я сегодня собираюсь бросить монетку….Ведь праздник-то какой? Почти сказочный: день разбрасывания монеток. Значит что? Это значит, что всегда есть возможность поверить в чудо и стать беззаботной и веселой…И обязательно счастливой…А где и каким образом это можно сделать? И опять я знаю ответ! Самые счастливые дни у нас были в…детстве и юности…Да-да…Знаю, вы мои дорогие читатели, согласитесь со мной…
Так вот… Сегодня у меня есть возможность заглянуть, всего лишь приоткрыть занавес в ту жизнь… Сегодня я иду на выпускной вечер колледжа экономики и права…30 красивейших девушек и 30 не менее привлекательных ребят. И я в качестве их «устроительницы праздника»…Волнуюсь как никогда… И в тоже время интересно попробовать себя в новой роли:) Как думаете, получится у меня?
Спросите: «А куда я собираюсь монетку-то бросать?» Вечером, когда сумерки окутают город, когда все выпито-съедено, станцовано-сыграно, когда все мы дружною толпой на улицу, чтобы выпустить шарики и загадать желания, вот именно тогда… 
Я…Брошу…Свою…Монетку….Чтобы всем нам …Вернуться…Чтобы мы всегда и при любых условиях могли возвращаться приятными воспоминаниями туда, где оставили частичку нашей души….Туда, где нет пороков и лжи, где все открыто и честно. Где юношеский максимализм зашкаливает так, что мама не горюй…А чувство влюбленности особенно яркое и насыщенное… В нашу беззаботную пору юности. В наши планы и мечты….
Насколько знаю, примет с монетками очень много. И, честное слово, они сбываются. Маленькая иллюзия достатка перерастающая в иллюзию счастья….
Единственное, о чем я пожалею в этот вечер, это о том, что за монетку нельзя купить самое драгоценное – наше время… 
                                                                       ВЫПУСКНОЙ

 

Друга наша подорож Росією присвячена Півночі. Справжній. Крайній. В якості еталонного прикладу виступає місто Нар‘ян-Мар. 
Привіт-привіт всім! Сьогодні програма “Збирай валізу” мандрує на Північ. 
Із самого дитинства мріяла побачити повне сонячне затемнення і північне сяйво. За останнім вирушаємо до Заполяр‘я, до ненецького Нар‘ян-Мару, в якому, як співається у відомій пісні, живуть оленярі і рибалки, саме містечко не велике і не мале, стоїть на березі Печори. Відома річка багата на білу і червону рибу, яка для нас є справжнім делікатесом. Населення містечка – пара десятків тисяч чоловік, які влітку пересуваються човнами, а зимою користуються снігоходами. 



 

Хм... У меня - любовь, тревога, полет... Характерно?
А ЧТО У ВАС?
                                                       Оригинальный тест



 Жалуется дождь, бедняга,
Протекает небосвод…  
Пьяный ангел напортачил,
И сломал водопровод!
Ох уж эти неполадки…
Жаль, в Эдеме вновь ремонт!
Вечно что-то в не порядке,
И опять сломался зонт…
Все промокло, даже мысли!
Наводнение в душе…
Не найти сухого места,
Ни в раю, ни на земле…
                                                                                          Д.Багрим

Вже котрий день дощ… Нудний та тужливий…Здається ми самі нещодавно стогнали від спеки, а зараз кисло виглядаємо на вулицю і сваримося – де ж те сонце???
Ну чого ми, люди, такі? Завжди нам щось не до шмиги.
А знаєте, особисто я рада дощу:) Держава «виписала» нам три дні вихідних? Ось і потрібно відпочивати, а не на городах конати.
Тому насолоджуємося несподіванним відпочинком: робимо те, хто що полюбляє і на що часу  завжди не вистачає:) Потім поділимося враженнями.
Хто куди, а на мене чекає Люко Дашвар: продовжую воювати з химерами світу її героїв. Що з цього вийде – обіцяю за два дні розповісти. Чим обіцяє стати для мене ця книга: шоком, релаксом чи взагалі відкриттям? Самій цікаво…

Мені здається, що саме ця погода – сумна та плачуча – підходить для знайомством із твором «Мати все»… 
Я запрошую усіх до містечка, яке знає світ. Під час віртуальної екскурсії Бердичевом ви відвідаєте Монастир Босих Кармелітів, званий інакше «Фортеця Пресвятої діви Марії», де зберігається копія знаменитої чудотворної ікони Божої Матері Бердичівської. Під час прогулянки історичним центром Бердичева почуєте історію підземель, дізнаєтеся про багато цікавих особистостей, батьківщиною яких був Бердичів.
І, звичайно, під час відвідування костелу Святої Варвари, де в 1850 р. повінчалися Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська, почуєте відому всій Європі love story.

«Єврейським Парижем» називав Бердичів Шолом-Алейхем. Тарас Шевченко у своїй «Малій книжці» згадує Бердичів так:
І тихнуть Божії слова,
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці і Бердичів.

Бердичів - найкраще місто на Землі!