Медове горе...

Якось так... В мене медове горе... Сьогодні, саме сьогодні, мені дуже не вистачає позитиву... Мені, яка на  всі проблеми  дивиться з посмішкою і  особливо не  переймаючись... Не питайте, "чому  розплетена коса, а на очах бринить сльоза"... у вразливих дівчат таке буває... Ось я сиджу тут, страждаю мовчки і тихесенько, та й думаю: "А можливо, не я одна така?" І саме сьогодні комусь потрібна моя посмішка? Так, включаю свій "навігатор" і мандрую у пошуках чогось такого...

!!! Контакт є!

Знайомтесь - Віка Кірдій. Геній психологізму пузатої каракулі, засновник дитячого імпресіонізму.

Свій перший олівець Віка відібрала у лікаря  в пологовому будинку. З'їсти грифель їй тоді не дали. Батьки новонародженої  вважали, що живопис не прогодує.
Вихователі дитячого садка запам'ятали Віку тихонею, яку не можна ставити в кут, інакше вона зіпсує шпалери. І досі в Іркутську можна знайти книги, скатертини, автобусні сидіння, географічні карти і квитки на пароплав, розмальовані рукою майбутнього майстра.

За вроджену ненависть до не розфарбованих просторів Віку прийняли до Спілки художників РФ і Міжнародну Федерацію художників. У Москві пройшло п'ять її виставок. І вийшов цілий альбом малюнків. Прям як у якоїсь Мікеланджело.

І тепер багато персонажів дивно нагадують карлючки на шпалерах дитсадка...

Малюнок "Не было печали"

З останнім малюнком, всі печалі просто втекли... Розвіялися... А тепер можна на горшкок і в люльку...