Останнім часом все більше людей навколо мене діляться враженнями про прочитані книги. І це тішить. Але й заставляє хоч на мить зупинитися і замислитися: чому я, за фахом та й за покликом серця маю бути в оточенні книг, а часу познайомитися з новинками, перегорнути класику катастрофічно не вистачає? ...Мабуть тому, що останній рік присвячений найважливішому в моєму житті - читанню людей. Саме так, не дивуйтесь. І зізнаюся, кожного разу "відкривати" нову  "Книгу"  стає все більш захопливо, неочікувано, таємничо і бажано...
Досить рідко я зазираю на блог, аби глянути статистику відвідувань: цифри тішать - за місяць до 20 тис при повній моїй відсутності вже більше року. Але з тими цифрами присутні і мій сум, розгубленість і невпевненість. Що робити далі? Кидати це діло (о Боже, колись для мене це було на кшталт зради, дивувалася - як інші занедбують свої дописи?) чи знаходити час і писати? Якщо вибір паде на останнє, то як влитися знову у блогосферне життя? Адже за рік стільки прожито і як про це не згадати? Як взагалі розпочати нову сторінку - невже досить просто (але зі смаком) вискочити як чортеня з табакерки?
Край ваганням поклав той самий Рома - колишній наш улюблений бібліотечний програміст, а в реалі "назавждний" друг родини. Одного разу в серцях вимовлене ним "Скільки можна вже нічого не писати!" принесло свої результати. Ось я - пишу.
Складна ця справа - на формат А4, у хронологічній послідовності викласти все те, чим жилося останній рік. Емоції, почуття та відчуття, усі страхи та приємні очікування - як передати їх?
... "Спригну" з цих складнощів:-)  Навіщо робити собі нерви?
Для початку потішу себе і вас світлинами, люб'язно предоставленими все тим же Ромою "на почин" для нового мого блогожиття. А далі - далі писатимему. Для себе і для вас. Дякую, що стільки чекали)




Будьте завжди з посмішкою  і в квітах)
Время летит неумолимо и особенно четко осознаешь это, когда отпуск заканчивается как-то вмиг, толком и не успев начаться.... Но этот пост я хочу посвятить не времени, а любви. К рыжим котам:-) И не только. 
Вы спросите, куда может пропасть человек почти на  3 месяца? На это может быть много разных причин:-) Но, если честно, это все жалкие отмазки:-) Потому как раньше истинный блогер (то есть я) мог и не доспать, и не доесть, и что-то по дому не доделать, но очередной постик обязательно написать... События чередой сменяют друг друга, происходит много приятного, еще больше - радостного, все это периодически сдабривается чем-то не очень хорошим и позитивным. Ведь должна же в каждой прелестной бочке жизненного меда бурлить маленькая ложка дегтя?  В общем все как у нормальных, живых людей:-)  Я даже, кстати, ответ важный и правильный нашла на этот счет. То есть, почему я "пропала". Обязательно напишу вам об этом. В конце поста. А пока о главном событии моих счастливых дней минулых. Я стала свекрухой!  Хорошей ли, либо супер хорошей - время покажет:-) Но тот факт, что у меня появилась желанная любимая дочка, уже "на лицо":-)  Ах, эта свадьба!  пела и плясала!
Дождь... поздний вечер... заснувший кот на моей руке... пару спокойных минут счастья...
...и даже есть возможность черкнуть десяток слов о том, что же такого интересного происходит в последнее время...  
Чуть больше месяца я не была на "связи". Хотя, признаюсь, мысленно почти ежедневно "писала" сюда разные посылы вам, дорогие читатели:-) Неужели вы не чувствовали, милые мои?:-) Как ни странно, но меня никто и не дергал, где, мол, и почему... в свою очередь и я прошу у вас прощения, что не заглядывала в гости и не комментировала понравившиеся посты...
Начинающим блогерам это наука важная: если ты долго не "звучишь в эфире", то люди подзабывают о тебе. Надо всегда находить время на свое детище:-) 
А не появлялась я потому, что в жизни моей такой круговорот событий, что ни в сказке сказать, ни... теперь не знаю, как это все описать вам:-) Буду порциями выдавать. Начну с супер приятного. И вкусного. Ну куда уж сладкое без меня в этой жизни. 
Продолжая путешествовать по странам вместе с Аленой, в этот раз решилась на приготовление чего-то такого необычного из ливанской кухни.